Батьківська криниця рідної землі

Щирої наснаги надає мені,

Буде добра доля, сила молода

Доки у криниці є жива вода.

О. Косовський

   Ці чудові рядки Олександра Косовського, члена Національної спілки журналістів України, в повній мірі відносяться до нашого земляка – поета, перекладача, ученого, члена  Національної спілки письменників України – Кіора Валерія Івановича, зустріч з яким, вже не вперше, відбулася в читальній залі бібліотеки школи № 46, яку він закінчив у 1968 році. Пророчі слова його вчительки: «У цього учня великі потенціальні здібності літературного діяча» - здійснились в повній мірі.

    Перші свої вірші Валерій почав писати ще в шкільні роки. Перша закоханість, надії і розчарування – все лягло рядками на папері. Роки навчання, роки праці. І весь цей час сенсом життя, тим, що надає сили жити, творити, підтримувати початківців-літераторів була поезія, творчість. Поезія Валерія Івановича близька кожному, бо в ній злились любов і туга, ніжність і вірність, роздуми про вічне. І особливе ставлення до рідного краю, свого селища, своїх друзів. І що найцінніше – відродження рідної мови греків-урумів, напівзабутої,занедбаної. Сьогодні вона відроджується, звучить на уроках , на олімпіаді з грецької мови.

   Спасибі Вам, шановний Валерію Івановичу за збірки віршів «Хасевет айзмахлары» («Печальные письма»), «Потерять и найти». «Книга невыплаканных слёз», «Мартиролог любви и скорби», монографію «Всё в понятиях человека».

   І особливою гордістю за нашого поета-урума є значна подія в літературному колі Приазов’я – переклад «Кобзаря» Т. Шевченка на урумську мову. За цю творчу роботу обласна організація НСПУ вийшла з ініціативою висунути переклад на здобуття щорічної премії ім. М. Рильського «За кращий переклад» .

   На зустрічі з поетом-земляком, як ми його з гордістю називаємо, учні читали вірші урумською, українською, російською мовами. Валерія Івановича вразили вірші, написані учнями нашої школи: Бельбєклі Кристиною, Булгаковою Наталією, Акритовою Дариною, Кечеджи Аліною, Абальмаз Марією. Ця зустріч надихнула його на створення в школі літературного гуртка поетів-початківців.

  Зустріч тривала понад дві години. І не хотілося розходитись, бо ще багато не висказаного, не прочитаного. Сподіваємося на нові зустрічі, чекаємо нових творів. Нехай чиста вода рідної криниці надає наснаги, сили жити, творити, сподіватись на продовження діяльності до збереження рідної мови урумів, їхніх традицій, любові до рідної землі.