Люблю село.

Спитаєте за що? Й сама не знаю.

Люблю його я дуже, та й  усе.

Можливо що над ним веселка грає,

Що квітнуть вишні.

Й лан дзвінкий росте.

Люблю, напевне, за солодку воду,

За спів пташок,  за голубу блакить,

За простоту і доброту народу,

Що без труда і дня не може жить.

За радість спілкування із землею.

За день погожий й весняну грозу,

За вранішнє сонце над ріллею,

За кришталеву на траві росу.

Люблю його й це серцем відчуваю,

Не сумніваюсь в цьому ні на мить.

       11 червня в  таборі «Альтаїр» відбулося цікаве заняття під назвою «Краєвиди мого селища». Діти мали змогу розкрити свої творчі здібності , адже кожен з них за допомогою кольорових олівців  передав красу рідного селища на папері.

       Дитинства світ… Земля дитинства… Які чудові , теплі слова… Говориш їх і уявляєш батьківський дім, чуєш колискову, яку співає матуся. Немає в житті нічого більш важливого та близького, чим  земля батьків – рідний край. З чого починається Батьківщина?

      Рідний край! Починається він із батьківського порога, стежини до хати, що ніжно стелеться в садочку. Для кожної людини найдорожчий той край , де вона народилася, де минуло її дитинство, звідки пішла у світ.                  

     Рідна земля! Рідне селище! Вони зігрівають  душу кожного із нас. Це тепло проникає глибоко до серця. І де би ми не були, манить  до себе, кличе з далеких доріг до рідного села, до отчого дому.          Здається, немає нічого кращого на світі за побачення зі знайомими вулицями, батьківською хатою,  рідним селищем.